154 роки тому у цей світ прийшла душа в дуже благодатну дворянську родину Косачів-Драгоманових. Дівчинка безмежно любила свою родину, тішилася братові Михайлові, а далі й іншим дітям у цій сім’ї. Гралася, вчилася, пізнавала нове. І хтозна, як склалася б її доля, якби не ота трагічна зима, коли прекрасна у своїй ніжності, інтересі до життя, мистецтва, культури дівчинка захворіла. Максим Славинський, друг юності Лесі, писав у статті про неї: «З нею сталося, як у страшній казці. Принцесі поезії, їй при народженню добрі феї надали могутній талант і високу творчу силу, а лиха чарівниця одночасно наслала на неї незлічиму хворобу». Але обраним душам вищі сили ніколи не дають комфортних умов для проживання. Інакше не буде душевного гарту, не буде внутрішньої трансформації, яка дозволяє побачити більше, піти углиб того, чому немає назви в людській мові. І Лесина благословенна душа пішла своїм страдницьким шляхом, бо «завжди терновий вінець буде кращим, ніж царська корона, завжди величніша путь на Голгофу, ніж хід тріумфальний». Не всі душі оберуть путь на Голгофу. Це можуть зробити лише ті, хто усвідомлює вагу такого вчинку і відповідальність за такий вибір. Адже, як писала поетеса, «стане вінцем лиш тоді плетениця тернова, коли вільна душею людина по волі квітчається терном, тямлячи вищу красу, ніж ту, що кричить на майданах: «Гей, хто до мене? Я кожному в руки даюся…»
Із такого вибору – стати Творцем, який поширює межі вічності нашій душі, – і народжена творчість письменниці. Це не попсова література. Не твори-«одноденки». Це тексти високої думки, інтелектуальної напруги, тексти із оприявненим у слові глибинним досвідом буття. Хвороба, через яку поетеса часто бувала в знерухомленому стані і через яку була відірвана від рідного краю, любої родини; смерть Сергія Мержинського в 1901 році; смерть брата в 1903 році; смерть батька в 1909; втрати, про які ми не знаємо… Це був важкий досвід.
Саме жителями вищого духовного світу робить нас творчість Лесі Українки, яку згадуємо нині в день її народження
Немає коментарів:
Дописати коментар